Про безпеку в інтернеті

 

З кожним роком все більше українських дітей користується Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до мережі не тільки через ПК, але й за допомогою мобільних телефонів сприяє цій тенденції. Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте, оскільки з самого початку Інтернет розвивався без будь-якого контролю, сьогодні він містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. 

Є безліч можливостей використання інформаційних технологій — від самостійного складання досить досконалих програм, створення своїх сторінок у просторі Internet, дистанційного навчання до занурення у світ найкращих музейних колекцій, бібліотек. Виникають запитання: як впливає цей дивовиж-ний штучний інформаційний світ на психіку людини і, зокрема, дитини? За яких умов цей новий вид людської діяльності сприяє розвитку особистості, а за яких заважає?

Завдяки Інтернету діти та підлітки шукають необхідну інформацію для занять, завантажують музику та фільми, переглядають пошту, спілкуються з іншими користувачами Інтернету. Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп’ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Чим приваблює Інтернет дітей і підлітків?

• Різноманітне спілкування.
• Утамування інформаційного голоду.
• Пошук нових форм самовираження.
• Анонімність і віртуальна свобода.
• Відчуття спільності та приналежності до групи.

Діти засвоюють нові цифрові технології та вчаться вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Вони виявляють підвищену зацікавленість усім новим, найбільше піддаються впливу зовнішнього середовища. Тому увага батьків до Інтернет-безпеки дітей є дуже важливою.

Діти не можуть реально оцінювати рівень достовірності й безпеки інформації, що містить Інтернет-простір. На сьогоднішній день понад 60% дітей та підлітків щодня розмовляють в Інтернет-чатах. Троє з чотирьох дітей, що працюють в режимі он-лайн, готові поділитися приватною інформацією про себе і свою сім’ю в обмін на товари і послуги. А кожна п’ята дитина щорічно стає мішенню зловмисників. Доступність Інтернет-ресурсів для неповнолітніх диктує підвищені вимоги до якості, достовірності та безпеки інформації, що міститься в Мережі.

Тільки 24% дорослих перевіряють, які сайти відвідує їх дитина. При тому, що 87% батьків вважають, що повинні навчати дітей правилам безпечного користування мережею. Лише 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як “дорослий” контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність. Інститут соціології НАН України провів дослідження про те, наскільки серйозними є загрози, які підстерігають українських дітей в Інтернеті. Адже хоча рівень комп’ютерної грамотності зростає, багато батьків просто не розуміються на підводних каменях мережі для їх чад: 76% батьків навіть не цікавляться, які Інтернет-сторінки відвідує їх дитина . Дана статистика змушує замислитись. Батьки досить спокійно спостерігають неконтрольовані візити дітей в Інтернет. І наслідки такої поведінки вже є.

До переліку Інтернет-загроз відносять:

• Комп’ютерну залежність;
• Розходження між реальним «я» і своїм Інтернет-образом;
• Доступ до небажаного контенту (дорослий контент);
• Інтернет-шахрайство;
• Зараження комп’ютера шкідливим програмним забезпеченням;
• Он-лайн насильство;

І все ж комп’ютер – це наше майбутнє. Робота на ньому навчає дітей новому способу, простішому і швидшому, здобуття і обробки інформації.

Світова громадськість приділяє особливу увагу питанням безпеки дітей, що відносяться до найбільш вразливої категорії користувачів Інтернету. Міжнародні організації, уряди країн, різні структури створюють і підтримують програми, спрямовані на навчання грамотного і безпечного використання Інтернету дітьми.

Захист дітей та молоді від негативних інформаційних впливів є одним із державних напрямів української державної політики в галузі освіти. Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному та інтелектуальному розвитку або морально-психологічному стану дітей та молоді.

Правила Інтернет безпеки і етики для дітей і підлітків

• Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.
• Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або вчителів – вони знають, що треба робити.
• Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони підуть на першу зустріч разом з вами.
• Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.
• Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.
• Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.
• Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.
• Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами.

 

Посилання:

https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

 

Поради психолога батькам

ЕФЕКТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 БЕЗ СТРЕСУ

В УМОВАХ КАРАНТИНУ

 

          Приємна стабільність порушена: своє звичне життя змушені змінити не лише діти, але і їх батьки. Як працювати і навчатись у новому режимі і при цьому не з’їхати з глузду? Що робити, аби уроки вдома були ефективними та не приносили стрес кожному члену родини? Перш за все нагадаємо, що карантин – це не канікули вашої дитини, а перехід на дистанційне навчання з тимчасовим обмеженням соціальних контактів. У кожного з членів родини життєві процеси активно проходили за межами дому (місце роботи, дитячий садок, школа, університет, спортзал, гуртки, майданчики, зустрічі та прогулянки з друзями т. д.) і тільки інколи перетинались у короткі проміжки часу та і не з усіма водночас і не в одному місці. А тепер усі ці окремі паралельні життєві процеси кожного з родини необхідно налаштувати в межах одного простору (квартира, будинок) та в межах продуктивного часу (день). Мммда, складне завдання, але рішення завжди є. І тут починається справжнє випробування для батьків на міцність нервів, організаторські та управлінські навички та креативність.

1. УЗГОДЖЕННЯ ПРОСТОРУ – ОБЛАДНАТИ КОЖНОМУ СВОЄ РОБОЧЕ МІСЦЕ. Місце для навчання – це особистий простір вашої дитини, на який не зазіхають інші члени родини у період необхідності працювати вдома. Знайдіть та облаштуйте тимчасовий кабінет для себе в іншому місці квартири, не порушуючи особистого простору учня. Це складно, особливо коли квартира однокімнатна та в ній ще проживають дідусь із бабусею. Уявіть, що ви директор call-center і треба в дуже короткий проміжок часу облаштувати та налагодити роботу працівників і саме на цій території. Можна зробити тимчасову перестановку меблів у квартирі для більш зручного облаштування робочих місць інших членів родини. Обговорюйте та приймайте рішення тимчасово внести зміни в простір квартири разом. Використовуйте гарнітуру/навушники (як call-center), це допоможе учню та батькам не відволікатись на сторонні шуми і ви не будете заважати один одному. Інколи діти найкраще вживаються в роль «директора» та пропонують оригінальні ідеї з виділення та облаштування робочих місць своїм «працівникам». Прислухайтесь до думки кожного в сім’ї і знаходьте компроміси з облаштування зручного ділового простору.
2. СИНХРОНІЗАЦІЯ ДІЙ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ. В умовах, коли учні повністю віддалені від учителів у просторі, є великий ризик безсистемного та неефективного навчання дитини. Навчіть дитину розставляти пріоритети між робочими задачами та супутньою активністю (ігри, спілкування телефоном, перекуси тощо).З’ясуйте актуальний розклад уроків дистанційного навчання на сайті ліцею чи у класного керівника. Розклад уроків повинен бути на видному місці робочого простору учня. Разом із дитиною складіть новий розпорядок дня та дотримуйтесь його. Намагайтесь, щоб найбільше навантаження було у першій половині дня,  коли продуктивність найвища. Синхронізуйте дії всіх членів родини, щоб не відволікати дитину від процесу навчання. Погодьтесь, що важко зосередитись на розв’язанні задач, коли поруч хтось дивиться новини чи розважається. Якщо одна дитина робить уроки, то інші члени родини теж дотримуються процесу навчання. Запровадьте нові правила організації часу, де відбувається чергування розумової та фізичної активності, та притримуйтесь цих правил. Організація роботи дитини вдома та синхронізація зі своєю роботою – це гарна нагода проявити свої менеджерські здібності та на своєму прикладі показати важливість навичок самоорганізації.

1. ТЕХНІЧНА МОЖЛИВІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ У НАВЧАННІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ. Поцікавтесь про необхідні технічні засоби та онлайн-інструменти для безперешкодного навчання дистанційно (ПК, сканер, якісний Інтернет, смартфон, Viber, Skype, Zoom та інше). Багато хто з нас вдома має тільки один персональний комп’ютер на сім’ю. А в умовах карантину потреба одночасно працювати дистанційно є і в інших співмешканців. Узгодьте графік користування комп’ютером вашої дитини з родиною.  Допоможіть налаштувати всі необхідні онлайн-інструменти для дистанційного навчання та навчіть дитину користуватись ними самостійно. При виникненні труднощів в організації технічного забезпечення навчання зверніться до класного керівника вашої дитини.
2.  НАЛАШТУВАННЯ НА РОБОЧИЙ НАСТРІЙ. Робоче місце вдома, яке тимчасово стане партою ліцею, повинно асоціюватись у дитини з роботою за розкладом, а не відпочинком. Порядок та чистота на столі, відсутність тарілок, їжі, іграшок налаштовує на робочий лад учня. Запровадьте правило, в якому «робоче місце» для  роботи, а відпочинок та прийом їжі в іншому місці квартири. Звичайно, ваш кіт теж буде долучатись до уроків онлайн і виконання домашніх завдань, але це приємний бонус карантинуJ Інколи налаштовує на початок робочого дня одяг чи аксесуар одягу та зовнішній вигляд, який асоціюється у дитини з навчанням у класі. Після закінчення уроків онлайн важливо «перевдягатись».
3. ЗАСАДИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ. З відсутністю необхідності їздити чи ходити до школи та відвідувати спортивні гуртки різко знижується фізична активність дитини, що негативно впливає на її продуктивність та здоров’я. Перед початком занять та на перервах обов’язково гарно провітрюйте кімнату, щоб був доступ свіжого повітря до робочого місця учня. Не забувайте про здоровий сніданок дитини та прийом їжі за графіком. Саме зараз, як ніколи раніше, обов’язково робіть з родиною ранкову зарядку та кожні 1,5 – 2 години приділяйте 10 хвилин  на прості вправи для розтяжки, тонусу м’язів та рухливості суглобів. Додайте щось новеньке в фізичну активність вашої родини, наприклад «несподівані танці» на перервах між уроками та після занять. Такі фізичні вправи корисні всім членам родини для підтримки фізичної активності та гарного настрою.
4. КОНТРОЛЬ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ. Дистанційне навчання – це великий виклик для батьків. Якщо раніше можна було щось не перевірити, то зараз все потрібно контролювати, поки у дітей не напрацьовані навички самоконтролю. М’яко контролюйте процес онлайн-навчання учня та виконання домашнього завдання. Не треба «надягати» на себе роль вчителя та запроваджувати тотальний контроль із постійними нагадуваннями та криками. З вашого боку має бути  певна довіра та похвала. Допомагайте дитині опановувати навички самоконтролю. Дивіться разом навчальні відео, розв’язуйте задачі. Попросіть дитину, щоб вона вам переказала прочитане чи пояснила своє бачення рішення задачі – так краще засвоюється матеріал. Це карантин, а не канікули, тому домашнє завдання, згідно з програмою навчання, є завждиJ
5. СОЦІАЛЬНЕ ОБМЕЖЕННЯ ТА ВІЛЬНИЙ ЧАС. Важливо пояснити дитині, що відбувається і чому своє звичне життя змусили змінили не лише діти, але і їх батьки. Якщо ви це ще не зробили, то розкажіть про заходи самоізоляції, що це тимчасове впровадження та ваша родина в безпеці. Дитині важливо знати, що відбувається, щоб вона не додумувала та не панікувала, а конкретна інформація відносно карантину її стабілізує. Під час карантину діти та дорослі перебувають в умовах обмеження соціального життя: діти втратили можливість на повноцінні прогулянки, відвідування гуртків, зустрічей із друзями, родичами. Навчаючись вдома, у дітей з’явилось багато вільного часу, який вони використовують неефективно для їхнього розвитку та здоров’я. Батькам необхідно пам’ятати, що в цей час діти більше грають у комп’ютерні ігри – домовтесь про обмеження у часі. Регулярно робіть спільні хатні справи та долучайте дітей до вирішення сімейних питань, що виникають в умовах самоізоляції (планування самозайнятості, організація розваг сім’ї, приготування смачної їжі, ремонтні роботи, догляд за меншими братиками чи сестричками т. д.). Дайте їм можливість проявити себе в знайомих для них заняттях (співи, гімнастика, англійська мова, танці, програмування, лего, робототехніка), а також можливість поділитися з вами своїми вже набутими знаннями з фінансової грамотності, цікавими фактами з історії, українознавства та інше). Перегляньте майстер-класи та разом вчіться чомусь новому: йога, дихальна гімнастика, печворк, макраме, візаж, створення зачісок, кулінарія, конструювання, ремонт побутової техніки тощо). Але не слід забувати про великі сенсорні навантаження на батьків, які призводять до роздратування – відпочивайте на самоті. Пам’ятайте, що всі мають право на вільний час та періодично беріть паузу від спілкування один з одним. Більше слухайте музику, вона допомагає заспокоїтися, заряджає хорошим настроєм та налаштовує на робочий лад.

           Сьогодні батьки мають усвідомлювати, що від них залежить психічний стан дитини та організація навчання вдома. Це чудовий час, щоб дізнатися про свою дитину більше: про її вподобання та гарні якості, про її страхи та сподівання, про її стосунки з друзями та симпатії. Усі ми розкриваємось один для одного незвично та з несподіваного боку. Використовуйте чудову нагоду більше спілкуватись із дитиною, навчатись, читати, дивитись фільми, на які раніше ніколи не вистачало часу. Пандемія мине, а приємні спогади від цього Adventure Time залишаться у вашої дитини на все життяJ 

 

Практичний психолог 

ТЛ НТТУ «КПІ»  

Вишгородської міськради

 Шмигун Ольга Борисівна

 

 

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ

В П‘ЯТОМУ КЛАСІ ТЕХНІЧНОГО ЛІЦЕЮ

 

Перехід учнів з початкової школи в основну справедливо вважається кризовим періодом, особливо якщо він пов’язаний із переходом до нового навчального закладу. Багаторічні спостереження педагогів і практичних психологів свідчать про те, що цей перехід неминуче пов’язаний зі зниженням успішності, хоча б тимчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового колективу, темпу і стилю життя.

 

Вікові особливості молодших підлітків:

• потреба в гідному становищі в колективі однолітків, в родині;
• прагнення знайти вірних друзів;
• прагнення уникнути ізоляції, як у класі, так і в малому колективі;
• категоричність до помилок учителів;
• відсутність адаптації до невдач;
• підвищена стомлюваність;
• яскраво виражена емоційність;

 

Що ж може ускладнити адаптацію дітей до навчання у ліцеї?

• різні вимоги з боку вчителів-предметників, необхідність їх всі враховувати та виконувати;
• відсутність поруч друзів, з якими раніше навчався;
• необхідність на кожному уроці пристосуватися до своєрідного темпу, особливостей мови, стилю викладання кожного вчителя;
• почуття самотності через відсутність першої вчительки;
• завищені очікування з боку батьків до успіхів своєї дитини.

 

Ознаки успішної адаптації:

• задоволення дитини від процесу навчання;
• дитина легко справляється з програмою;
• ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, звертатись за допомогою до дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;
• задоволенння міжособистісними стосунками з однокласниками та вчителями.

 

Ознаки дезадаптації:

• втомлений, неохайний зовнішній вигляд дитини;
• небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день;
• прагнення відвернути увагу дорослого від шкільних подій, обговорюючи інші теми;
• небажання виконувати домашні завдання;
• негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників;
• скарги на ті чи інші події, пов’язані зі школою;
• неспокійний сон, труднощі ранкового пробудження, млявість;
• постійні скарги на погане самопочуття.

 

Чим можна допомогти своїй дитині-п’ятикласнику?

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСИКІВ

 

1. СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ Заохочуйте свою дитину до неформальної розмови про кожен минулий день. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після минулого шкільного дня. Ваш інтерес до справ дитини не обмежуйте звичайним питанням: «Як пройшов твій день у ліцеї?». Проявляйте щирий інтерес до шкільних справ і не тільки до його перемог, але до його невдач також. Спокійно реагуйте на невдачі дитини, про які вона розповіла, уникайте оціночних суджень та образливих слів. Обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід з конфліктів. Частіше хваліть дитину, але так, щоб вона знала, за що. Допоможіть їй вивчити імена нових учителів та однокласників. Обов’язково знайомтеся з однокласниками вашої дитини і спілкуйтеся з ними після школи. Щотижня вибирайте час, вільний від роботи та домашніх справ, і розмовляйте з п’ятикласником про його справи. Уважно слухайте та запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні бесіди. Для п’ятикласника вчитель – вже не такий незаперечний авторитет, як раніше, на адресу вчителів можуть звучати критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини її невдоволення, підтримуючи при цьому авторитет вчителя. Наприклад, не можна говорити дитині: «Багато ваша вчителька розуміє, краще мене слухай!». Спілкуючись з дитиною, не підривайте авторитет інших значимих дорослих людей. Довіряйте своїй дитині. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої справи, навчання і стосунки з друзями в колі сім’ї, з батьками.
2. УВАГА ТА КОНТРОЛЬ У цей період батьки повинні бути особливо уважні до своїх дітей. Незважаючи на очікувану дорослість, п’ятикласник потребує ненав’язливого контролю з боку батьків, оскільки він не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах та оточенні. Особливо не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю дитини, якщо в період початкової школи він звик до вашого контролю. Надавайте дитині самостійність у навчальній роботі і організуйте обгрунтований контроль за його навчальною діяльністю. Враховуйте темперамент дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні і нетовариські діти набагато важче звикають до класу, швидко втрачають інтерес до навчання. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.
3. ВИМОГИ ДО ДИТИНИ Один з факторів, що призводять до формування та закріплення тривожності школяра – завищені очікування з боку батьків до успіхів своєї дитини. Не пред’являйте до дитини завищених вимог. Не порівнюйте дитину з оточуючими (родичі, однокласники та інші). Будьте послідовні у вихованні дитини. Не забороняйте без будь-яких причин того, що дозволяли раніше. Намагайтеся робити дитині менше зауважень. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках. Не принижуйте дитини, уникайте образливих слів, караючи його. Не зв’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень. Неприпустимі такі міри покарання: фізичні заходи впливу, позбавлення прогулянок на свіжому повітрі, позбавлення задоволень, залякування, критика та образи на адресу дитини, особливо в присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків).
4. САМОСТІЙНІСТЬ Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У п’ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов’язки, за виконання яких він несе відповідальність. Привчайте його до самостійності поступово.
5. АТМОСФЕРА В ДОМІ Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень у домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми, які виникають. Якщо в родині відбулися якісь події, що вплинули на психологічний стан дитини (розлучення, від’їзд в тривале відрядження когось із батьків, народження ще однієї дитини і т.д.) повідомте про це класному керівнику.
6. СПІЛКУВАННЯ З УЧИТЕЛЯМИ Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про його успішність, поведінку і взаємини з однокласниками. Якщо ви відчуваєте, що не знаєте про шкільне життя вашої дитини або його проблеми, пов’язані зі школою, чи про взаємозв’язок його шкільних і домашніх проблем, то поговоріть з учителем. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з класним керівником вашої дитини не рідше, ніж раз на два місяці.
7. РОЗВИТОК ДИТИНИ Розвивайте самоконтроль, самооцінку і самодостатність дитини. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, після чого встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в ліцеї. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити в прагнення читати книги, подарувавши книгу, за якою поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в ліцеї, в повсякденному життю. Допоможіть йому знайти улюблену справу.

 

І головне – ДИТИНІ НЕОБХІДНО ВІДЧУВАТИ БЕЗУМОВНЕ ПРИЙНЯТТЯ батьків, які вірять в нього, підтримають і допоможуть подолати труднощі. Учневі важливий інтерес батьків до його шкільного життя, до перемог і невдач.

 

Практичний психолог

ТЛ НТТУ «КПІ»

Шмигун О.Б.

Як виховати в дітях чесність

Порада 1. Вірте вашій дитині.

Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обдурять не зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите. Пусть ребенок знает и чувствует, что вы ему вірите

Порада 2. Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові – вона корисна.

Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один – одному.

Порада 3. Не створюйте ситуації для обману.

Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду.

Порада 4. Не вчиняйте принизливих допитів.

Порада 5. Винагороджуйте правдивість.

Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того, що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ».

Порада 6. Показуйте приклад чесності.